Удар по головному союзнику Ірану: чим загрожує блокада Ормузької протоки

Вразливість Китаю

Покупці та трейдери нафти по всій Азії уважно стежать за загостренням конфлікту навколо Ірану. Регіон, найбільший імпортер нафти, готується до можливих перебоїв постачання Перської затоки.

За даними Kpler SAS, Азія закуповує понад 80% усієї нафти, що виробляється на Близькому Сході. При цьому близько 90% поставок проходить через Ормузьку протоку.

Китай, найбільший переробник нафти у світі, отримує близько 14% свого імпорту нафти з Ірану. Фактичний обсяг може бути вищим, оскільки частина поставок маскується під вантажі з Малайзії, ОАЕ та Оману, щоб обійти санкції США.

Ескалація конфлікту

США завдали ударів по трьох основних ядерних об'єктах Ірану, що стало серйозним загостренням конфлікту на Близькому Сході. У відповідь Тегеран заявив, що залишає за собою право на будь-які дії з метою самозахисту.

Це викликало побоювання, що Іран може перекрити чи обмежити судноплавство в Ормузькій протоці – стратегічній артерії світової торгівлі нафтою.

Стратегічне значення Ормузької протоки

Ормузька протока з'єднує Перську затоку з Індійським океаном і має протяжність близько 160 кілометрів завширшки всього 21 кілометр у найвужчому місці. Судноплавні канали становлять лише по 2 кілометри в кожну сторону, а близькість до берега робить судна вразливими для атак.

Через цю протоку щодня проходить близько 16,5 мільйона барелів нафти та конденсату, включаючи постачання з Саудівської Аравії, Іраку, Ірану, Кувейту та ОАЕ. Також протока є ключовим маршрутом для постачання зрідженого газу з Катару.

Наскільки реалістична блокада

Іран не має юридичних підстав перекрити протоку, тому дії можуть мати силовий характер. Пряме втручання ВМС Ірану, найімовірніше, викликає відповідь від 5-го флоту США та інших сил НАТО в регіоні.

Проте навіть без виходу кораблів із портів Іран може дестабілізувати судноплавство за допомогою швидких патрульних катерів, безпілотників чи ракетних обстрілів із берега. Такі заходи можуть зробити маршрут надто небезпечним для комерційних судів.

Прецеденти та тактика тиску

Іран не раз використовував захоплення та переслідування судів для політичного тиску.

• У квітні 2024 року іранські сили захопили судно, пов'язане з Ізраїлем, біля Ормузької протоки.
• У 2023 році Тегеран затримав танкер, що прямував до США, у відповідь на арешт вантажу з іранською нафтою біля берегів Малайзії.
• У 2022 році Іран захопив два грецькі танкери після конфіскації нафти з іншого судна грецькою та американською владою.
• Під час ірано-іракської війни 1980-1988 років обидві сторони атакували понад 450 суден у так званій “танкерній війні”.

Реакція міжнародного співтовариства

Під час минулих криз США направляли авіаносці та стратегічні бомбардувальники до регіону. У 2019 році було запущено операцію Sentinel, до якої пізніше приєдналися 10 країн, включаючи Велику Британію, Саудівську Аравію та ОАЕ.

З кінця 2023 року увага змістилася на південь – до Червоного моря та Баб-ель-Мандебської протоки, де єменські хусити, підтримувані Іраном, почали атакувати комерційні судна. Ці дії вже скоротили обсяг судноплавства у регіоні на 70%.

Економічні ризики для Ірану

Закриття Ормузької протоки вдарить і по Ірану: країна втрачає вихід для власних нафтових експортів. Це також ускладнить відносини з Китаєм – найбільшим покупцем іранської нафти та найважливішим політичним партнером.

Незважаючи на наявність нового експортного терміналу в Джаську, побудованого в 2021 році, Іран, як і раніше, значною мірою залежить від протоки для виходу своєї нафти на ринок.

Хто найбільше залежить від Ормузької протоки

Саудівська Аравія експортує найбільший обсяг нафти через Ормузьку протоку, хоча за потреби може перенаправити поставки до Європи через трубопровід на Червоне море. Це дозволяє їй обходити як саму Ормузьку протоку, так і південну частину Червоного моря.

Об'єднані Арабські Емірати також можуть частково експортувати нафту в обхід протоки через трубопровід, що з'єднує їх родовища з портом Фуджейра на узбережжі затоки Омана. Їм щодня проходить близько 1,5 млн. барелів.

Враховуючи, що трубопровід Іраку на Середземне море закрито, всю його нафту постачають морським шляхом із порту Басра. Це робить Ірак вкрай залежним від вільного судноплавства через Ормузьку протоку.

Кувейт, Катар і Бахрейн не мають альтернативних маршрутів і повністю залежать від протоки. Більшість нафти, що проходить через Ормузьку протоку, прямує до Азії.