Роботи, які не замінить ШІ: чому компанії «полюють» на кваліфікованих будівельників

Сьогодні майстри-будівельники потрібні як ніколи, а бізнес конкурує за фахівців із «золотими руками». 70% будівельних компаній відчувають гостру нестачу кадрів. Як професійно-технічна освіта долає цей виклик і яка роль нового закону «Про профтехосвіту» в колонці заступника міністра освіти і науки з питань цифрового розвитку Дмитра Загороднього для РБК-Україна.

В Україні не вистачає будівельників. За даними Конфедерації будівельників України, 70% компаній відчувають дефіцит кадрів, проблемою є нестача кваліфікованих спеціалістів. від 40 до 70%.

Про це свідчить і статистика вакансій: якщо кілька років тому на одну пропозицію роботи відгукувалися більше 20 кандидатів, то зараз їх вдвічі більше. Роботодавці не встигають покривати потребу в кадрах і готові брати на роботу ще під час навчання.

У ПТУ кажуть: попит на ринку праці є чи не на всі професії – від мулярів і плиточників до зварювальників і монтажників, але Абітурієнтів на ці спеціальності бракує.

Про те, як професійно-технічна освіта долає цю проблему та яке значення в цьому має новий закон «Про професійно-технічну освіту», читайте нижче.

Ринок праці в будівельній галузі: цифри та тенденції за версією Work.ua

Згідно з аналізом популярних сайтів пошуку роботи, найбільш затребуваними будівельними професіями у 2025 році будуть сантехніки, маляри, зварювальники, плиточники, електрики та інженери-будівельники.

Загалом конкуренція знизилася: якщо у 2021 році була середня кількість відгуків (надісланих резюме чи телефонних дзвінків) на вакансії бюджетної сфери 10-15 претендентів на місяцьто в 2025 році 7-9 відгуків. Найбільш показову динаміку ілюструють цифри порівняно з найбільш активними місяцями в цій сфері. Наприклад, у січні 2021 року середня кількість відгуків на вакансію становила 24, а в січні 2025 року – лише 12.

Work.ua додає, що ринок праці поступово відновлюється після різкого падіння у 2022 році, викликаного початком повномасштабного вторгнення, але до довоєнного рівня йому ще далеко.

На стан галузі впливає кілька факторів. Перш за все, це велика частка державних замовлень – переважно Міністерства оборони та Мінінфраструктури. В Україні будуються нові виробництва, спрямовані на експорт до Європи.

Попит на приватне житло зростає, зокрема завдяки програмі «єОселя». При цьому темпи цього зростання залишаються повільними, нових інвестицій поки немає, а хвиля переміщень бізнесу, характерна для 2022-2023 років, помітно знизилася.

У рамках проекту №100 МОН модернізує майстерні та ПТУ (фото: надано РБК-Україна, МОН)

Охочих вчитися не так багато.

У суспільстві досі панують застарілі уявлення про робочі професії, що не сприяє підготовці нового покоління будівельників.

Але згадайте самі, коли вдома щось ламається, наприклад, сантехніка. що ти будеш робити Хорошого фахівця ви будете шукати цілий день, якщо вам пощастить знайти його за день. Хоча особисто для нас потреба в майстрі не є критичною, ми начебто не помічаємо дефіциту в цих професіях, а дехто й досі вважає їх непрестижними.

Читайте також: Золотий час для ВНЗ: навіщо профтехосвіта зараз потрібна всій країні – інтерв’ю МОН

Тепер поширте цей досвід на всю країну. Підприємства шукають працівників, тому що мають амбітні плани і готові добре платити за роботу, але їх буквально немає. Поки що жодне технологічне рішення не може впоратися з роботою муляра, сантехніка, монтажника, електрика тощо.

Директори профтехучилищ кажуть, що загалом на будівельні спеціальності цього року набір ускладнився. Будівельні роботи традиційно вважаються складнішими, тому найбільше дефіцитними є теслі та муляри, хоча вони затребувані та добре оплачуються на ринку праці.

Комплекс програм і завдань навчального процесу

Тренувальний процес не без проблем. У навчальних закладах зазначають, що однією з головних проблем є виїзд студентів за кордон. Це не лише статистика, але й дуже демотивує та знижує успішність тих, хто тут залишається. Наприклад, в групі будівельників спочатку було 26 студентів, а на кінець другого курсу залишилося в кращому випадку 20, з кожним курсом їх стає все менше.

Друга проблема – обладнання. Жодна техніка не замінить роботу будівельника, але в той же час самі технології будівництва постійно змінюються, а це вимагає від фахівців уміння швидко адаптуватися. Підприємствам потрібні фахівці, які вміють працювати з сучасними технологіями, але не всі заклади мають таку базу.

У рамках проекту №100 Майстерні МОН за кошти державної субвенції модернізують цехи та ПТУ, щоб підготовка майбутніх кадрів була сучасною.

Крім того, ми з командою маємо багато проектів зі створення сучасних майстерень з міжнародними партнерами – ЄС, Японією, Швейцарією, Німеччиною, Бельгією, Люксембургом, Францією, Польщею та іншими. Партнери розвитку у 2025 році інвестував в інфраструктуру закладів майже 157 млн ​​грн.

Відремонтована майстерня у місті Стрий (фото надано РБК-Україна МОН)

Також для оновлення професії деякі навчальні заклади запроваджують комплексні програми – наприклад, муляр, штукатур чи сантехнік зі зварювальником, як, наприклад, у Вінницькому вищому художньому професійному училищі № 5. Такі поєднання дозволяють реагувати на потреби ринку, де цінуються спеціалісти як з універсальними навичками, так і з освітою традиційних будівельних професій.

Водночас роботодавці менше уваги приділяють формальній кваліфікації та цінують мотивацію майбутнього працівника.

Все частіше люди приходять до ПТУ з проханням «Дайте нам учнів, вони можуть бути недосвідченими, але якщо вони вміють тримати в руках ключ і дійсно хочуть вчитися, ми навчимо».. Крім того, студентам пропонуються гуртожиток, харчування та оплачувана практика.

Все частіше роботодавці хочуть навчати та перепідготовлювати кадри разом із навчальними закладами. Підприємства беруть участь у профорієнтаційних заходах, днях відкритих дверей, допомагають у розробці освітніх програм.

Представники бізнесу мають чудову можливість увійти до складу наглядових рад фахових коледжів. Вони переглядатимуть і затверджуватимуть усі навчальні програми, тому зміст освіти необхідно суттєво оновити та наблизити до потреб роботодавців. Це шанс перетворити партнерство з освітою на реальний інструмент економічного розвитку.