Нелегальний тютюновий ринок в Україні: реальні масштаби, механіка та наслідки

Незважаючи на воєнний стан, нові норми та публічні заяви про боротьбу з тінню, нелегальний ринок тютюну в Україні залишається стабільно високим. За оцінками KANTAR, кожна п'ята упаковка на ринку є нелегальною.

На перший погляд, причина проста: падіння доходів і зростання цін. Але в основі цієї проблеми лежить зовсім інший фактор – особистий вибір споживача.

Для багатьох українців купівля нелегальних сигарет перестала бути порушенням. Це сприймається як «нормальна економія». Проте насправді кожна така закупівля є співучастю в тіньовій схемі, яка забирає мільярди з бюджету та послаблює економічну безпеку держави у воєнний час.

Ринок у тіні

Типова картинка знайома кожному: кіоск біля вокзалу, точка на ринку, продавець з ящиком. На макетах присутні пачки без акцизу, іноді з підробленим маркуванням або взагалі без відмітних ознак.

Ціни в півтора-два рази нижчі від офіційних. Продавці не приховують: «У знайомих купуємо оптом, а більше нічого не купують». Покупці також зізнаються: «Я знаю, що він лівша». Але мені байдуже. Головне, що дешевше». «Пачка 120 і пачка 70 — різниця очевидна».

Насправді ринок живе в глибокій тіні. І все це у відкритому доступі.

Також варто згадати цифровий канал продажів. Останнім часом телеграм-канали та чати стали популярним майданчиком для продажу нелегальних сигарет. У таких групах покупці отримують фотографії посилок без акцизних марок або з підробленими марками, організовують кур’єрську доставку або приховану доставку на «точках».

Ціна також істотно нижча за легальну, але ризики для покупців набагато вищі: від невідомого складу та неконтрольованої якості до повної відсутності будь-яких гарантій і відповідальності продавця.

Як виглядає нелегальний ринок у Києві?

РБК-Україна відвідало кілька точок у різних районах Києва, де було зафіксовано продаж тютюнових виробів з ознаками незаконного походження. У всіх випадках рішення про перекупку зводилося до особистого вибору: людина бачить низьку ціну і свідомо погоджується на сумнівний товар.

Наприклад, невеликий кіоск біля житлового масиву в Подільському районі Києва. У вітрині обмежений вибір легальних брендів, але просто попросіть «щось дешевше», і продавчиня відразу витягне пачки без марок податків.

Ціна на 40-50 грн нижча від офіційної ринкової.

Оболонь – ще більш показовий приклад. Роздрібна точка працює взагалі «поза законом»: ліцензії на торгівлю немає, але товар продається відкрито. Пакети без акцизу ставлять поруч з легальними. Запитавши про документи, продавець просто закрив вікно та повісив табличку «Зачинено».

Точка продажу нелегальних сигарет у Києві (фото: РБК-Україна)

Зрозуміла ситуація і на Дарниці: поряд з офіційною ліцензованою точкою стоїть ларьок нелегальних пачок. Ціни там, звичайно, значно нижчі. І покупці в 7 випадках з 10 вибирають лоток.

Усе це підтвердило просту реальність: нелегальний ринок існує не лише тому, що його важко контролювати, а й тому, що на нього є стабільний попит.

Наслідки для уряду та споживачів

За даними KANTAR, у жовтні 2025 р. частка нелегальних тютюнових виробів в Україні досягнуто 17,8%.

Нелегальне виробництво працює частково в підпільних цехах, частково на цілком легальних фабриках, де паралельно з офіційними партіями є й ті, про які ніколи не повідомляється. Логістика побудована на одному рівні: від прикордонних складів до внутрішніх схем, які оформлені нібито як «експорт». Потім продукт продається в роздріб – через невеликі торгові точки, маркети, канали Telegram і навіть популярні торгові онлайн-платформи.

“Значна частина тіньового ринку формується за участю недобросовісних ліцензіатів, і їх виявлення та припинення має бути однією з головних цілей. Корисними справді можуть бути певні законодавчі зміни щодо посилення інституційної спроможності правоохоронних та контролюючих органів, у тому числі щодо посилення відповідальності за незаконний обіг підакцизних товарів, а також створення бібліотеки зразків тютюнових виробів чи регулювання торгівлі в Інтернеті. Також важливим є налагодження оперативної координації між бізнесом та правоохоронні органи для досягнення відчутних результатів вже містять достатньо інструментів для боротьби з незаконним виробництвом та обігом тютюнових виробів, тому його ефективне правозастосування є ключовим пріоритетом», – пояснює ініціатива.Жодної контрабанди“.

До цього нав’язується соціальна толерантність: для багатьох споживачів покупка нелегальних сигарет сприймається вже не як порушення, а як «раціональний вибір».

“Поведінка споживачів є ключовим фактором. Навіть у багатьох розвинених, багатих країнах, таких як Велика Британія та Франція, високий рівень нелегальної торгівлі тютюновими виробами. Там немає повномасштабної війни, а громадяни більш законослухняні, ніж в Україні (принаймні, так думають у нас). Українці зараз живуть в умовах перманентного форс-мажору, фоном якого часто є неефективні урядові рішення та корупційні скандали. В таких умовах роз'яснювальна робота, інформація кампанії тощо можуть мати лише довгостроковий ефект, на жаль, змінити поведінку споживачів тут і зараз неможливо», – пояснює генеральний директор Української тютюнової асоціації «Укртютюн».

Наслідки такого явища не є абстрактними. За оцінками аналітиків, щорічні втрати держбюджету України через несплату податків оцінюються в 26,5 млрд грн, а обсяг тіньового ринку сигарет в Україні становить понад 5,5 млрд сигарет.

Чому це не зупинено?

У податковій службі визнають, що тіньовий сегмент надзвичайно мобільний. Крім того, сьогодні ми маємо справу не лише з контрабандою (після початку повномасштабного вторгнення сегмент цього ринку значно скоротився), нашим головним «ворогом» є власне виробництво нелегальної, контрафактної продукції, яка виробляється та продається всередині країни.

Слабка координація між податковими органами, поліцією, БЕБ та місцевими адміністраціями не дозволяє створювати системний тиск на ринок. У результаті держава реагує на наслідки, а не на причини.

За словами голови профільного комітету Данила ГетьманцеваОднак основною причиною високої частки нелегального тютюну є не відсутність законодавчих інструментів, а системна корупція та відсутність реальних правоохоронних органів.

“На правовому рівні для припинення цих злочинів зроблено навіть більше, ніж потрібно. У фіскалів і правоохоронців є всі необхідні засоби. Але результату немає, і тінь залишається досить високою. Висновок – правоохоронці не працюють. Вони імітують контрзаходи, можливо, беруть участь у схемах”, – зазначає він.

У контексті відповідальності недобросовісних ліцензіатів Гетманцев підкреслює, що немає сенсу посилювати санкції: “Відповідні норми вже є в законі. У ДАІ надзвичайно широкі повноваження анулювати ліцензії при перших ознаках зловживання”. Говорячи про координацію держорганів, Гетманцев наголошує: проблема не у відсутності синхронізації СБУ, податкової, міліції та митниці, а у відсутності політичної волі.

“Я не знаю, чи синхронно вони працюють, і якщо так, то який результат. Я знаю, що результату, який потрібен державі, немає. Тобто питання не в десинхронізації. Питання в політичній волі керівництва уряду, спрямованій на протидію злу. Я цього не бачу”.

Окремо він наголошує на ролі споживача: “Це не тільки і не стільки про тютюн. Йдеться про загальне сприйняття податків як цінності, яка лежить в основі європейської цивілізації. Поки люди сприймають податок в “російському” сенсі – як данину завойовнику – ми всі повинні працювати, щоб змінити це сприйняття”.

Що далі і чому все починається з особистого вибору

Легальний бізнес втрачає ринок, можливості для інвестицій та зростання. У держави є інструменти, але вони працюють фрагментарно. Поки система контролю не запрацює комплексно, втрати для бюджету та бізнесу будуть тільки зростати.

Але навіть найефективніша система не працюватиме, якщо споживачі продовжуватимуть підтримувати підпільний ринок.

Багато українців виправдовують купівлю нелегальних сигарет економією грошей.

Але реальність проста: кожен нелегальний пакет – це «не 30 збережених гривень», а особиста участь у тіньовій схемі, яка підриває фінансову стабільність країни.

Нелегальний ринок існує лише там, де ми дозволяємо йому існувати. І тут починається відповідальність – не держави, а кожного з нас.