Чи повернеться атом до Чорнобиля? Коли запустять малі реактори і навіщо це потрібно Україні?

Головна:

• Що таке малі модульні реактори і чим вони відрізняються від звичайних?
• Чому розглядається ділянка в Чорнобильській зоні?
• Як Україна рухається до малих модульних реакторів?
• Коли в Україні може з'явитися ядерний MMR?
• Які переваги малих реакторів для української енергетики?

Чи з'являться малі реактори в Чорнобилі? Що відомо

Голова Державного агентства з управління зоною відчуження Григорій Іщенко заявив про можливу появу малих атомних реакторів у Чорнобильській зоні цього тижня. І ця заява була зроблена в контексті українського так званого «зеленого переходу».

За його словами, у 2025 році планується запуск ще однієї сонячної електростанції потужністю 2 МВт на місці монтажу арки НБК (новий безпечний конфайнмент – ізоляційна конструкція над зруйнованим 4-м енергоблоком ЧАЕС). Підготовчі роботи завершено, незабаром розпочнеться будівництво. Ця сонячна електростанція стане другою після запущеної у квітні станції потужністю 762 кВт завдяки інвестиціям з Іспанії.

Крім того, вже давно розроблені та отримані експертні висновки щодо інших проектів сонячної та вітрової енергетики на майданчиках у місті Чорнобиль та поблизу ЧАЕС.

“Також ми готові виділити земельні ділянки для розміщення малих модульних реакторів (ММР – ред.) для АЕС «Енергоатом». Найближчим часом очікується підписання угоди або меморандуму про початок робіт. Це частина програми, яка, сподіваюся, буде реалізована в Україні. Сподіваюся, наша країна першою отримає відповідну ліцензію», – додав Іщенко в інтерв’ю агентству «Інтерфакс-Україна».

Про малі реактори в Україні говорять уже кілька років. Більше того, у цьому напрямку робляться практичні кроки. Ще у 2021 році Енергоатом підписав меморандум з американською компанією NuScale Power щодо вивчення можливості впровадження в Україні MMR за їхньою технологією. У 2022 році він домовився з британською Rolls-Royce про співпрацю у будівництві малих реакторів; у 2023 р. – з американською Westinghouse щодо впровадження реакторів АР-300; а в 2024 році було підписано меморандум з французьким EDF.

Найдовша у цьому напрямку співпраця з американською компанією Holtec. Минулого року сторони обговорили будівництво в Україні заводу з виробництва комплектуючих для малих модульних реакторів СМР-300 (потужністю 300 МВт·год).

«Реалізація цього проекту дозволить не тільки забезпечити Україну необхідними комплектуючими та технологіями для SMR, а й експортувати їх до європейських країн», – йдеться в повідомленні Енергоатому.

На сьогодні визначено місце розташування даного заводу, технічні вимоги та параметри виробництва, а також технології, необхідні для розміщення об’єктів. Також представники України візьмуть участь у роботах з розміщення SMR-300 на майданчику АЕС Palisades (США). Це дозволить отримати знання та досвід для подальшого впровадження технології в нашій країні.

Що таке MMR і чому це перспективна технологія

Малі модульні реактори – це порівняно невеликі ядерні реактори (до 400 МВт). Вони в кілька разів менше традиційних ядерних реакторів і складаються з окремих модулів, що спрощує їх конструкцію або розміщення.

Основна ідея модульності полягає в доставці MMR на сайт в зібраному вигляді. Модулі можуть мати власні турбіни або підключатися до загальної. Наприклад, в одному з проектів, що реалізуються в Китаї, на одній турбіні хочуть встановити пару з шести реакторів по 100 МВт.

Детальніше про технологію, принципи роботи, плюси і мінуси читайте в матеріалі РБК-Україна “АЕС за мінімальними зарплатами”. Про які малі реактори в Україні йдеться?»

За словами директора енергетичних програм Центру Разумкова Володимира Омельченка, зараз компанії низки країн працюють над випуском малих модульних реакторів.

“Цей напрямок є дуже перспективним. Тому що вважається, що будівництво великих атомних енергоблоків дуже дороге і трудомістке. Але малі реактори все одно можна будувати швидше і дешевше. Хоча в кінцевому підсумку кіловат-година енергії буде дорожчою, ніж традиційні АЕС, загалом вони вимагають менше місця, води тощо. Завдяки своїй компактності та швидкості будівництва вони можуть мати певні переваги.“, – сказав він у коментарі РБК-Україна.

За даними МАГАТЕ, у всьому світі розробляється понад 70 комерційних проектів MMR. Реактори будують у США, Канаді, Китаї, Аргентині, Південній Кореї та інших країнах. Проблема в тому, що їх досі ніхто не реалізував повністю. І тільки американський проект NuScale Power пройшов ліцензування.

Тобто на сьогодні немає жодного діючого малого реактора, який би виробляв електроенергію на комерційній основі.

“Технологія перспективна, але ще не набула поширення. Вона на стадії впровадження, дослідження і, по суті, тільки тестується”, – пояснює Омельченко.

Водночас експерт зазначає, що реактори такого типу будували ще в СРСР. Це Білібінська атомна електростанція за Полярним колом. Він був запущений у першій половині 1970-х років, і зараз працюють три з чотирьох реакторів загальною потужністю 36 МВт. У регіоні знаходяться великі золоті копальні, тому будівництво невеликих реакторів у місцях, віддалених від основної електромережі, було особливо ефективним, додало джерело.

Коли в Україні можуть з'явитися малі реактори?

За словами Омельченка, Україні більше підходить технологія MMR, ніж будівництво великих реакторів. «Тому що нам потрібно робити це швидше і компактніше», — сказав він.

Щодо конкретних об’єктів, експерт називає ТЕЦ. Будівництво там невеликих підрозділів виглядає доцільним, враховуючи той факт, що багато станцій було знищено російськими ракетами та атаками безпілотників.

У 2023 році “Енергоатом” отримав від “Укренерго” перелік із 18 майданчиків, де можуть бути розміщені малі модульні реактори для заміни застарілих або пошкоджених енергоблоків ТЕС. Першим перспективним об’єктом розглядається майданчик Трипільської ТЕЦ (Київська область) – вже готується проектна документація та відповідні розрахунки.

Щодо появи малих реакторів у Чорнобильській зоні, то про це говорити зарано, вважає Омельченко.

“Ми не можемо покладатися на заяви. Це серйозні проекти, які потребуватимуть дуже кропіткої роботи, рішень на уряді та на вищому рівні. Добре, що такі плани є. Треба займатися новими технологіями, співпрацювати з провідними світовими компаніями, які займаються MMR”, – наголошує експерт.

У будь-якому випадку впровадження малих реакторів в Україні – справа найближчих десятиліть. У самому Енергоатомі розраховують, що вони поповнять український атомний флот у 2030-х роках. Пункт з такими реакторами також враховано в Енергетичній стратегії уряду до 2050 року.

За словами Омельченка, проекти малих модульних реакторів можуть бути реалізовані разом з виробництвом «зеленого» водню.

Детальніше про цю технологію читайте в матеріалі РБК-Україна “Енергія з води. Що таке “зелений” водень і як його хочуть виробляти в Україні”.

“Європейському Союзу потрібен водень для його промисловості. Ринок водню розвиватиметься, тому можна буде поєднати виробництво атомної електроенергії та водню для виробництва цінного продукту та збалансування ядерних установок. Наприклад, коли вночі менший попит і енергія дешева, її можна використовувати для виробництва водню, а потім експортувати за вигідними цінами. Але, звісно, ​​маленькі реактори швидко не з’являться. Це питання 2030-2040-х років, а можливо, навіть 2050-х років.“, – підсумував експерт.

При підготовці були використані: інтерв’ю з головою Держагентства з управління зоною відчуження Григорієм Іщенком, матеріали сайту НАЕК «Енергоатом» та коментар директора енергетичних програм Центру Разумкова Володимира Омельченка.