Час сказати "ні": військовий фільтр для державних інвестицій

Взимку 2026 року, коли енергосистема перебуває під постійним вогнем, а економіка тримається на внутрішній міцності та підтримці партнерів, державна система управління фінансами проходить складний іспит.

Як реформа управління публічними інвестиціями (ПІМ) сприятиме переходу від радянської логіки розподілу – де фінансується “все потроху”, а насправді нічого до кінця – до логіки стратегічної концентрації – у колонці для співзасновниці аналітичного центру РБК-Україна We Build Ukraine Ганни Юрченко та фахівця з інвестицій Романа Філя.

Читайте також: Люди – головний капітал. Як Україна інвестує на підтримку молодих талантів

Головне:

Інвестиційний портфель відірваний від реальності: загальна вартість проектів у системі DREAM (12,5 трлн. грн.) у 24 рази перевищує фінансові можливості держави.
Пастка розпилення ресурсів: за нинішніх темпів фінансування реалізації всіх планів знадобиться понад 20 років, що за умов війни є стратегічним ризиком.
Управління дефіцитом замість “каталогу намірів”: державна політика має перейти від радянського розподілу коштів “усім потроху” до жорсткої концентрації на пріоритетах.
Три рівні виживання: ключовими критеріями відбору проектів має стати фізичне життєзабезпечення (енергетика), економічний фундамент (експорт) та лише потім – довгостроковий розвиток.
Якість важливіша за масштаб: справжня амбіція держави – не тисячі “пріоритетних” ідей, а кілька критично важливих програм, які реалізуються бездоганно та вчасно.

Портфель, що перевищує реальність

Цифри існуючих проектів – вражають. Єдиний проектний портфель публічних інвестицій держави на 2026 містить проекти за загальною вартістю. 12,5 трлн грн або 300 млрд дол. США. У системі DREAM акумульовано сотні проектів та програм: від оновлення шкіл до мегапроектів у логістиці. Масштаб виглядає амбітно, майже монументально.

Однак є інша цифра – 111,5 млрд грн. Це реальний ресурс публічних інвестицій, який ми маємо на 2026 рік. Причому тільки 48 млрд грн їх – це наші внутрішні податки, інші – кредити і гранти.

Звичайно, не всі ці проекти плануються до реалізації протягом цього року, але якщо розділити загальну вартість на період впровадження цих проектів або отримаємо чітку цифру: наш інвестиційний портфель у двадцять чотири рази перевищує нашу фінансову спроможність.

За нинішніх темпів фінансування, щоб реалізувати все заплановане, нам знадобиться понад два десятиліття абсолютної стабільності. Чого за умов Великої війни не може гарантувати ніхто.

Пастка “каталогу намірів”

Проблема навіть не в грошах. Проблема в тому, що інвестиційна політика, яка ігнорує реальні обмеження, перестає бути політикою. Вона стає “каталогом намірів”. А каталог намірів не здатний дисциплінувати державний апарат.

Будь-яка доросла стратегія починається із визнання обмежень. А керування публічними інвестиціями, особливо в наших реаліях – це насамперед керування дефіцитом.

Свідоме розпорошення ресурсу стає стратегічним ризиком. Кожна гривня, витрачена на другорядний об'єкт у мирному регіоні, – це гривня, яку не вклали в енергетичну безпеку Харкова чи Одеси, на захист критичних вузлів логістики чи генеруючі податки для армії виробництва.

Ієрархія виживання: Три рівні пріоритетів

Якщо система управління інвестиціями не здатна сказати “ні”, вона не працює. Сьогодні ми маємо застосувати жорсткий військовий фільтр пріоритетів:

Фізичне життєзабезпечення: Енергетика, теплопостачання, захист мереж. Це база, без якої решта втрачає сенс.
Економічний фундамент: Проекти, що забезпечують експорт та грошову виручку. Транспортні коридори та інфраструктура для бізнесу.
Довгостроковий розвиток: Проекти, які ми готуємо “на завтра”, але реалізуємо лише тоді, коли захищено перші два рівні.

Якщо в портфелі на дванадцять трильйонів ці рівні розчиняються серед сотень менш критичних ідей, то ми все ще перебуваємо в ілюзії контролю. Бо масштаб портфеля не дорівнює його якості, а ілюзія охоплення не замінює концентрації на стратегічних речах.

Зрілість проти амбіцій

Більше того, підготовка якісного проекту – з аналізом витрат та вигод (CBA), фіскальними ризиками та техніко-економічним обґрунтуванням – потребує часу та інтелектуального ресурсу. Очевидно, що просто неможливо мати тисячі “пріоритетних” проектів одночасно, тому що у нас фізично немає такої кількості людського капіталу та фінансової спроможності.

Реформа ПІМ – це наш шанс стати дорослими. Це перехід від держави, що розподіляє субвенції під тиском лобізму, до держави, що інвестує у результат. Але для цього потрібна політична воля визнати реальність. Справжньою амбіцією сьогодні є не портфель на дванадцять трильйонів, а кілька критичних програм, які реалізуються бездоганно та вчасно.

Зима ставить нам просте запитання: чи ми знаємо, що життєво необхідно? Відповідь на нього визначить не лише успіх реформи, а й міцність нашої економіки та держави загалом.

Читайте також: Реформа публічних інвестицій продовжується: Шуляк розповіла, які проекти внесено

Єдиний портфель публічних інвестицій: подано 150 проектів, 2026 року профінансують 200 млрд. грн.

Джерело