Запровадження євро в Україні: про що свідчать уроки країн Центральної та Східної Європи?

Україна прагне приєднатися до Європейського Союзу. Багато країн-членів ЄС перейшли на євро. Зі зростанням ролі європейської валюти на грошовому ринку, в Україні також виникає дискусія щодо доцільності переходу на євро.

Однак досвід багатьох країн Центрально-Східної Європи свідчить, що країна з досить відмінними від ЄС економічними викликами потребує власної монетарної політики.

Які уроки слід врахувати Україні – у колонці для РБК-Україна заступника голови Національного банку Володимира Лепушинського.

Читайте також: 100 тисяч “тануть” під матрацом? Як зберегти гроші від інфляції у 2026 році

Головне:

• Не всі країни, що приєдналися до ЄС, перейшли на євро: з 11 країн Центрально-Східної Європи, які після 2004 року вступили до ЄС, лише 7 перейшли на євро;
• Україна не має повторити приклад Чорногоріїяка стала членом єврозони до вступу до ЄС;
• Перехід України на євро поки що несе в собі більше ризиківніж переваг, адже економіка нашої країни стикається зі специфічними військовими ризиками;
• Передчасний перехід на євро може спровокувати інфляціюадже українські ціни мають вирівнятися до загальноєвропейського рівня;
• Україна має зберегти власну монетарну політикущоб протидіяти майбутнім економічним викликам та продовжувати євроінтеграційні реформи.

Вступ до ЄС – безальтернативна та досяжна перспектива для України. Тож у публічній площині досить часто постає питання: чи має Україна одночасно з цим запровадити євро замість гривні? Також доводиться чути думку, що Україні потрібно перейти на євро максимально швидко.

Розповідаю про відмінності між вступом до ЄС та вступом до єврозони, а також про уроки країн – членів ЄС, які поки що не запровадили євро. Для тих, хто хоче знати більше, раджу прочитати спеціальну вставку Інфляційний звіт НБУ за січень (маленька монетарна незалежність країн ЦСЄ).

Вступ до ЄС та запровадження євро: відстрочене зобов'язання та умови

Коли Україна вступить до ЄС, вона буде зобов'язана приєднатися до єврозони, тобто запровадити євро як власну валюту. Однак є одне важливе “але”. Після набуття членства ми отримаємо статус країни-члена з дерогацією (тимчасовим відступом від норм ЄС) щодо запровадження євро.

Це означає, що впровадження євро буде відкладено на перехідний період принаймні до виконання необхідних критеріїв. Серед них цінова стабільність, здорові державні фінанси (дотримання критеріїв боргу та дефіциту державного бюджету), стабільність довгострокових процентних ставок та обмінного курсу гривні до євро.

Наприклад, з 11 країн Центральної та Східної Європи (ЦСЄ), які приєдналися до ЄС після 2004 року, на євро перейшли лише сім (включно з Болгарією, яка зробила це з початку 2026 року). Найбільші економіки ЦСЄ досі не планують входити до зони євро. Якщо Румунія має проблеми з фіскальною дисципліною, то для Польщі, Чехії і Угорщини це насамперед свідомий вибір.

Як ці країни змогли зберегти власні валюти, незважаючи на формальне виконання низки критеріїв приєднання до зони євро в окремі періоди, наприклад, 2016 році? Є один важливий аспект: щоб запровадити євро, країна має принаймні два роки перебувати в Механізмі обмінних курсів (ERM II) без значних відхилень курсу національної валюти від євро. Оскільки вступ до ERM II є добровільним, країна може сама обирати час подання заявки на участь у цьому механізмі.

Можливий екстремальний сценарій запровадження євро за прикладом Чорногорії, яка залишається кандидатом на вступ до ЄС. Це одностороння євроізація, тобто використання євро як законного платіжного засобу в країні, яка не є членом ЄС і відповідно єврозони. Однак у такому разі країна не має власної монетарної політики та не має права голосу при ухваленні рішень Європейським центральним банком (ЄЦБ), а також не отримує своєї частки доходів від емісії євро.

Це може бути оптимальним рішенням для Чорногорії, яка не мала власної валюти і раніше (використовувався югославський динар, а згодом – німецька марка). Проте Європейська комісія та ЄЦБ неодноразово висловлювали своє невдоволення одностороннім використанням євро у Чорногорії. І це явно не той шлях, яким має йти Україна.

Читайте також: ЄЦБ підтримує ідею про безстрокове заморожування активів Росії

Причини безстрокового відстрочення запровадження євро: досвід країн ЦСЄ

Просте пояснення чому деякі країни ЦСЄ не поспішають переходити на євро – це позиція більшості населення, що бажає користуватися власною валютою. Це підтверджують соціологічні опитування: серед поляків та чехів домінує бажання зберегти свою національну валюту.

Але є й суто прагматичні макроекономічні аспекти: бажання зберегти незалежну монетарну політику та плаваючий обмінний курс як механізм протидії економічним шокам, що особливо важливо в умовах конвергенції (про це докладніше). Так, із приєднанням до зони євро країна фактично передає на аутсорс ЄЦБ свою монетарну політику, займаючи місце за столом переговорів щодо подальшої долі євро.

Реакція на шок. Несподівані та/або потужні події, що впливають на економіку, в макроекономіці називають шоками.

Теоретично в рамках ЄС економічні цикли мають бути синхронізовані, а шоки мають впливати на країни більш-менш однаково. Для цього, власне, є критерії приєднання до зони євро. Відповідно, реакція загальної монетарної політики ЄЦБ також має задовольняти потреби всіх країн-членів.

Проте практично це завжди так. Хоча інтеграція країн ЦСЄ у європейські ланцюги поставок сприяла синхронізації їхніх економічних циклів із єврозоною, загальні шоки зазвичай менше впливають на ВВП та інфляцію країн ЦСЄ. Відповідно, для них доцільно проводити власну незалежну монетарну політику:

• більш жорстку, ніж у ЄЦБ, коли через шок інфляція стає надмірно високою, що загрожує закріпленням інфляційних очікувань на підвищених рівнях, що призводить до тривалого збереження процентних ставок на високому рівні, що шкодить кредитуванню;
• м'якшою, якщо шок зменшує тиск на ціни і пригнічує зростання економіки, відповідно вона потребує підтримки з боку центробанку.

Для країн ЦСЄ поза єврозоною, які вже значною мірою інтегровані в її ланцюги постачання та торгівлі, додаткові переваги від переходу на євро є обмеженими, а ось ризики – суттєвими.

Для України цей баланс ще більше зміщений у бік ризиків. Наша економіка постійно зазнає дуже специфічних військових шоків, пов'язаних, зокрема, з обстрілами, енергодефіцитами та суттєвими змінами врожаїв.

Конвергенція. Вступ країн до ЄС зазвичай супроводжується зростанням продуктивності завдяки великим можливостям експорту та залучення капіталу, а також реформам, що покращують бізнес-клімат. Це призводить до підвищення ВВП на одну особу до рівня провідних економік ЄС.

Зазвичай це відбувається за рахунок зростання реального ВВП, і цін, виражених у євро. Останнє може бути результатом як зміцнення курсу національних валют до євро, і вищої інфляції у країні.

Читайте також: Уряд проведе індексацію пенсій – як виростуть виплати з березня

Якщо передчасно перейти на євро, то більша інфляція стане єдиним способом конвергенції (зростання цін до середньоєвропейського рівня) замість зміцнення обмінного курсу. Оскільки потенціал конвергенції у ЦСЄ зберігається, зокрема завдяки швидшому зростанню продуктивності, інфляція може тривалий час залишатися високою. Крім того, це може створювати надмірні коливання економічної активності: циклічні підйоми та спади.

Для України на етапі відновлення прискорене зростання продуктивності може спричинити ще більш потужні процеси конвергенції, ніж ті, що спостерігаються в економіках інших країн ЦСЄ. Адже наша економіка зростатиме із низьких рівнів, які є наслідком війни.

Отримати значне зростання інфляції у цьому сценарії, що з'їдає частину доходів, навряд чи буде оптимальним вибором. Збереження національної валюти та незалежної монетарної політики дозволить цього уникнути.

Альтернативні механізми протидії шокам. Теоретично є інші механізми адаптації економіки до шоків, крім гнучкого курсу, наприклад, бюджетна політика. Змінюючи обсяги бюджетних видатків у відповідь на нові обставини, можна досягти “внутрішньої” девальвації або ревальвації і таким чином дати економіці пристосуватися до зміни зовнішніх умов.

Але на практиці цього досягати важко, оскільки бюджетна політика не має належних можливостей, щоб реагувати оперативно. Зміни у бюджетній політиці – це складний процес, що потребує політичного консенсусу і тривале узгодження рішення багатьма сторонами.

Для України можливість покладатися на бюджетну політику для згладжування шоків ще обмеженіша, адже через війну ми маємо значні рівні боргу, широкі дефіцити та обмежений простір для фіскальної консолідації.

Перспективи України

Роль євро в українській економіці й надалі зростатиме. Так, щодо валюти оплати імпорту товарів євро та долар уже досягли паритету, навіть з урахуванням значної частки енергоносіїв, що оплачуються в доларах. Зростає роль євро та в оплаті імпорту послуг. Серед валюти, яку населення купує для заощаджень та вкладає у депозити, роль євро також посилюється.

Таке зростання частки євро у торговельних та фінансових операціях може частково знизити трансакційні витрати та витрати на хеджування валютного ризику. Це може сприяти зростанню торгівлі та інвестицій із наступним наближенням України до ЄС.

Водночас дискусія щодо ризиків приєднання України до єврозони поки що передчасна. Нам слід робити свою домашню роботу: продовжувати євроінтеграційні реформи та забезпечувати макрофінансову стабільність. Це наближає перспективи вступу до зони євро, коли така дискусія справді стане актуальною.

Читайте також: Глава Єврокомісії прокоментувала терміни вступу України до ЄС